«Метод проектів – цільовий спосіб ставитися до дітей

таким чином, щоб пробудити у них усе найкраще,

а потім дозволити їм повірити у себе якомога сильніше»

В.Х. Кіллатрік

      Загальноєвропейські рекомендації з освіти відзначають,  що пріоритетною освітньою метою є підготовка школярів до життя у демократичному суспільстві шляхом запровадження методів викладання навчальних дисциплін, які стимулюють незалежність думки, судження, спонукає до відповідальної компетентної діяльності. У зв”язку з цим видається цілком доцільним і актуальним широке запровадження у вивченні основних навчальних дисциплін освітньої проектної технології.

            Сучасна школа – це школа швидкого і гнучкого реагування на стрімкі, динамічні, а інколи й драматичні зміни в суспільстві. Сьогодні школа має допомогти дитині вижити в нестабільному суспільстві, виробити захисні механізми, навчити самостійно вирішувати життєві проблеми.

            Формування компетентності учнів – найактуальніша проблема сучасної школи. Компетентнісний підхід покликаний подолати прірву між освітою і вимогами життя. Школа має стати не підготовчим етапом до життя, а самим життям; сприяти становленню особистості, як творця і проектувальника власного життя, гармонізації та гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною на основі ідеї самоцінності дитинства.

     Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен володіти певними якостями:
- гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;
- самостійно та критично мислити;
-  уміти бачити та формувати проблему (в особистому та професійному плані), знаходити шляхи раціонального її вирішення;
-  усвідомлювати , де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;
-  бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;
-  грамотно працювати з інформацією (вміти збирати потрібні факти, аналізувати їх, висувати гіпотези вирішення проблем, робити необхідні узагальнення, зіставлення з аналогічними або альтернативними варіантами розв’язання, встановлювати статистичні закономірності, робити аргументові висновки, використовувати їх для вирішення нових проблем);
- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в колективі, у різних галузях, різних ситуаціях, легко запобігати та вміти виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;
-  вміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.
    Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить в площині вирішення проблем розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу.
    В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше виступає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь значно складніше, ніж традиційна освіта.
      Зміна змісту освіти на сьогоднішньому етапі розвитку вітчизняної школи веде до зміни її технологій, надає їй особистісної спрямованості, в основу якої покладене визнання індивідуальності, самобутності й самоцінності кожної людини, її розвитку не як “колективного суб’єкта”, а перш за все як індивіда, наділеного своїм неповторним суб”єктивним досвідом.
        Вибір освітньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнем.

       У Державній національній програмі  «Освіта» (Україна ХХІ століття), Законі  України «Про загальну середню освіту», Концепції  загальної середньої освіти (12–річна школа), Національній доктрині розвитку освіти акцент ставиться на розвиток інноваційних освітніх технологій в навчальному процесі загальноосвітнього навчального закладу з метою забезпечення переходу освіти на нову, особистісно-орієнтовану парадигму.

     Прискорення темпу життя, великий потік знань, що впливає на сучасну людину, потребує від неї вміння швидко знаходити необхідне рішення, використовуючи для цього пошукові методи, користуючись великою кількістю різноманітних джерел інформації. У зв’язку з цим, серед традиційних форм та методик навчання, у педагогічній практиці все частіше використовуються інтерактивні методи.

     Освітні технології — це модель оптимальної спільної діяльності вчителя та учня, спрямована на реалізацію навчального процесу з обов'язковою вимогою -  забезпечення комфортних умов викладання і навчання та орієнтація на особистість учня.

    У нашому закладі впроваджуються технології проектного навчання (“Метод проектів”).

     Проект – це систематична форма організації діяльності у взаємозв’язку її теоретичних і практичних аспектів.

       Проект – це поєднання теорії та практики, постановка певного розумового завдання і практичне його виконання. Освітні проекти спрямовані на оволодіння різними способами творчої, дослідницької діяльності, духовне та професійне становлення особистості через активні дії й створення суб’єктом власної стратегії навчання.

    “Метод проектів” зародився в надрах американської системи навчання

наприкінці ХІХ ст. Сьогодні під цим словосполученням розуміють метод навчання, форму організації занять, педагогічну технологію, систему організації навчання. Технологічний концепт проектних технологій орієнтує на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці.

       «Метод проектів»  як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання , за якої учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань-проектів.

      Метод проектів - педагогічна технологія, зорієнтована не на інтеграцію фактичних знань, а на їх застосування і набуття нових (часто шляхом самоосвіти). Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

     Коллінгс свого часу зазначив: «У школі, в якій працюють  по методу проектів, перше слово – за дитиною, останнє – за вчителем».

       У сучасній педагогіці проектне навчання використовується не замість систематичного предметного навчання, а поряд з ним – як компонент освітніх систем. Переваги даного методу навчання для вчителів полягають у можливості вдосконалення свого професіоналізму, розвитку співробітництва з колегами, а також у побудові відносин з учнями.

     Основою самостійності як якості особистості є теоретичні знання та інтелектуальні вміння. Питання самостійно здобувати і поповнювати знання

вважається однією з основних ознак підготовки випускника сучасного освітнього закладу. Усі світові і пропоновані останнім часом національні стандарти різних рівнів освіти за основу беруть самостійну, творчу роботу того, хто навчається. На цьому принципі базуються і новітні педагогічні технології навчання.

       Метод проектів передбачає досягнення дидактичної мети через детальне розв’язання проблеми, яка повинна завершитись цілком реальним практичним результатом, оформленим відповідним способом. Для досягнення цієї мети учні повинні навчитись самостійно мислити, окреслювати розв’язувати проблеми, інтегрувати знання різних навчальних предметів, установлювати причинно – наслідкові зв’язки, прогнозувати наслідки реалізації різних варіантів. Виконання проектів розраховується на певний проміжок часу, протягом якого здійснюватиметься самостійна, індивідуальна, парна та групова роботи.

Технологічні етапи роботи над проектом:

• Перший – початок (визначення теми, мети, завдань, формування робочих груп).
• Другий – планування (аналіз проблеми, постановка завдань, уточнення інформації, синтез ідей, плани).
• Третій – прийняття рішень (“мозковий штурм”, обговорення альтернатив, вибір оптимального варіанта).
• Четвертий – виконання (робота з виконання проекту).
• П’ятий – перевірка та оцінювання результатів (аналіз виконання проекту, з’ясування причин досягнень і невдач).
• Шостий – захист (колективний аналіз діяльності).

       Організаційна структура проектного навчання

       Близько 2,5 тисяч років тому Конфуцій сказав:
         «ТЕ, ЩО Я ЧУЮ - ЗАБУВАЮ,
ТЕ, ЩО Я БАЧУ - ПАМ”ЯТАЮ,
ТЕ, ЩО Я РОБЛЮ - Я РОЗУМІЮ».

        Зараз ці три прості твердження обґрунтовують необхідність  використання в системі освіти активних методів навчання. Дещо змінивши слова великого філософа, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
«Те, що я чую - я забуваю.
Те, що я бачу і чую - я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу і обговорю - я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю і роблю - я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».
 

      Визнання учня головною фігурою навчально-виховного процесу є основою особистісно орієнтованого навчання. Як головні можна виділити такі його завдання:
- розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожної дитини;
- максимально виявити, ініціювати, використати індивідуальний досвід дитини;
- допомогти особистості пізнати себе, самовизначитись та самореалізуватись, а не формувати попередньо задані якості;
- сформувати в особистості культуру життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати своє повсякденне життя, правильно визначати його лінії.

      Сьогодні метод проектів вважається одним із перспективних видів навчання, тому що він створює умови для творчої самореалізації учнів, підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

     Що ж необхідно для ефективного впровадження методу проектів у сучасній школі? Впровадження методу проектів - це важка, але цікава робота. Для досягнення результатів потрібна значна кількість часу, а також серйозна самостійна робота кожного члена колективу з метою досягнення позитивних результатів у запровадженні методу проектів кожен педагогічний колектив має пройти через багаторівневу систему підготовки педагогічних працівників:

- інформаційну (із теоретичною підготовкою);

- організаційно-практичну (із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці);

- рефлексивну (із самостійною роботою учителів щодо осмислення і творчого аналізу результатів експериментальної роботи);

- корекційну (спрямовану на поповнення знань та практичних навичок учителів, необхідних для подолання труднощів, що виникли);

- методологічну (що передбачає підготовку педагогів-"тренерів", які можуть навчати інших, створювати свої майстер-класи).

        Великою перевагою проектної діяльності є вміння, які набувають учні, а саме:

• планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;
• використовувати багато джерел інформації;
• самостійно збирати і накопичувати матеріал;
• аналізувати, співставляти факти, аргументувати свою думку;
• приймати рішення;
• установлювати соціальні контакти (розподіляти обов'язки, взаємодіяти один з одним);
• створювати "кінцевий продукт" - матеріальний носій проектної діяльності (доповідь, реферат, фільм, календар, журнал, проспект, сценарій);
• підготувати цикл занять з тем, які зацікавили б учнів середніх класів;
• представляти створене перед аудиторією;
• оцінювати себе та інших.

Девіз кожного учня  : «Усе, що я пізнаю, я знаю, як використовувати».

           В основу типології проектів можна покласти різні ознаки.

Класифікація проектів:

• Дослідницькі
• Творчі
• Інформаційні
• Ігрові
• Практично-орієнтовні
•  Навчально-телекомунікаційні.

   Щоб досягти найкращих результатів у виконанні дослідницьких проектів, потрібні: добре обміркована структура, визначеність мети, актуальність предмета дослідження для всіх учнів, соціальна значимість, продуманість методів дослідження та експериментального застосування результатів.

      Визначальними рисами творчих проектів є: спільна діяльність учасників без детально розробленої структури, розвиток спільної діяльності, завчасна домовленість про результати і форму їх представлення, обов*язкова наявність сценарію свята.

   Для ігрових проектів характерні: розподіл ролей, залучення творчої уяви, імітація соціальних і ділових стосунків, домінуючий вид діяльності – гра (1-2 класи).

    Для інформаційних проектів найважливіше – збирання інформації про певний об”єкт, явище, ознайомлення учасників проекту із цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, наявність добре продуманої структури; систематична корекція у ході роботи над проектом. Структура такого проекту охоплює мету, обґрунтування актуальності, методи отримання та опрацювання інформації, результат (замітка, стаття, реферат, доповідь, відеофільм), презентацію.

            У практично-орієнтованих проектах результат діяльності чітко визначений з самого початку. Для них характерні орієнтація на соціальні інтереси учнів; визначення функції кожного з них;  наявність чіткої координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень (консультацій, диспутів); презентація одержаних результатів і можливих засобах застосування їх на практиці (наприклад, діти із середнім рівнем досягнень зможуть використовувати створені диски як додаткову літературу.

            Характеристики навчально-телекомунікаційних проектів: спільна навчально- пізнавальна, творча, або ігрова діяльність учнів-партнерів, в основі якої лежить комп’ютерна телекомунікація, спрямована на спільну мету – дослідження певної проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення спільного результату діяльності, наявність міжпредметних зв’язків та більш глибока інтеграція знань, ніж в інших видах проектів.

Проекти бувають :

За кількістю учнів

• індивідуальні,
• парні,
• групові.

За часом проведення

• короткочасні (1-3 уроки)
• середньої тривалості ( від 1 тижня до 1 місяця)
• довготривалі ( декілька місяців, навіть рік).

    За предметно – змістовою ознакою

• монопроекти ( у межах 1 предмета)
• міжпредметні.

За характером  координації проекту

• проект з відкритою координацією
• проект із скритою ( неявною) координацією.

За характером контактів

• класний
• шкільний
• регіональний
• міжнародний.

Навчальний проект – це 6 «П»:

1. Проблема
2. Планування
3. Пошук інформації
4. Продукт
5. Портфоліо
6. Презентація

       Таким чином, метод проектів є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, коли увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції. За своєю сутністю робота над проектом має інноваційний характер: вимагає від учнів застосовувати нові знання, спираючись на засвоєний раніше матеріал; виробляє вміння діяти і приймати рішення самостійно чи в складі команди та розв’язувати конфлікти; шукати, компонувати і застосовувати нову інформацію з різноманітних джерел, використовуючи сучасні технології для виконання конкретних завдань; розвиває критичне мислення і прагнення до творчості та саморозвитку; формує бажання і здатність самостійно вчитися.

      Отже, можна зазначити, що системне запровадження проектної технології в школі (починаючи з початкової ланки) призводить до того, що учні поступово опановують її не тільки як навчальну технологію, вміння само-стійно вчитися, критично мислити, але також як метод організації та планування своєї подальшої життєдіяльності. Врешті це сприяє підготовці молоді, яка грунтує свою діяльність на основі демократичних цінностей, схильна до навчання впродовж життя, здатна бути конкурентноздатною на європейському і світовому освітніх просторах та на ринку праці.

    Сьогодні ми попонуємо вам ознайомитися безпосередньо із проектною діяльністю нашої школи.

ВПРОВАДЖЕННЯ МЕТОДУ ПРОЕКТІВ У СЗШ №15